OpenAI

18 листопада 2026 р.

Інженерія

Як влаштована пісочниця Codex

Як Codex виконує команди на вашому комп’ютері з обмеженнями, які ви контролюєте.

Автор — Майкл Болін, співробітник технічної команди

В OpenAI ми застосовуємо багаторівневий захист⁠(відкривається у новому вікні) для убезпечення агентів. Хоча основою цієї роботи є наші інвестиції в навчання та узгодження поведінки моделей, ми також додаємо захисні функції до нашої системи harness для агентів — Codex⁠(відкривається у новому вікні). Оскільки виконання команд на вашому комп’ютері — одна з найпоширеніших і потенційно ризикованих дій Codex, ми створили пісочницю Codex. Вона дає змогу Codex працювати у вашому наявному середовищі з обмеженнями доступу до файлової системи й мережі, які ви контролюєте.

⁠(відкривається у новому вікні)Пісочниця⁠(відкривається у новому вікні) обмежує доступ програми до ресурсів під час її виконання. Для впорядкування фотографій можна налаштувати пісочницю Codex так, щоб команди могли читати й змінювати файли в ~/Pictures, але не мали доступу до мережі, щоб запобігти вивантаженню файлів. Для перевірки коду можна дозволити доступ до онлайн-документації, залишивши вихідні файли доступними лише для читання. Користувачі налаштовують пісочницю Codex через ⁠(відкривається у новому вікні)профілі дозволів⁠(відкривається у новому вікні), які визначають обмеження файлової системи й мережі для сеансу Codex.

У цій статті ми спершу розглянемо компроміси, що лежать в основі стандартних налаштувань пісочниці Codex, а потім пояснимо її будову й те, як система harness використовує її для виконання команд. Ми покажемо, як кінцеві користувачі й підприємства можуть адаптувати її дозволи до своїх потреб, а розробники — використовувати пісочницю у власних інструментах. Насамкінець розглянемо, як ці обмеження забезпечуються в macOS, Linux і Windows.

Вибір меж пісочниці

У Codex ми дотримуємося принципу обережних стандартних налаштувань пісочниці, які водночас дають змогу виконувати корисну роботу. Наприклад, якщо коренем робочого простору є репозиторій Git, вбудований профіль дозволів :workspace:

  • Дозволяє запис у межах робочого простору, залишаючи такі каталоги, як .git і .codex, доступними лише для читання. Це дає змогу Codex редагувати вихідний код, не запитуючи дозволу на кожну зміну, і водночас запобігає прямим змінам у .codex/config.toml або хуках Git у .git/hooks.

  • Дозволяє широке читання файлової системи в межах наявних прав користувача в ОС. Компілятори, середовища виконання та інструменти збирання залежать від SDK, бібліотек і конфігурацій за межами репозиторію. Обмеження читання робочим простором порушило б багато звичайних робочих процесів. Компроміс полягає в тому, що конфіденційні файли в інших місцях комп’ютера також можуть залишатися доступними для читання, наприклад конфігураційні файли з ключами API.

  • Вимикає доступ до мережі. Блокується пряме вивантаження до зовнішніх сервісів, зокрема спроби викрасти дані, які команда може прочитати. Водночас це перешкоджає й легітимним операціям, як-от завантаженню залежностей, для яких потрібен додатковий доступ.

Ці обмеження запобігають багатьом видам небажаної поведінки, але шкідливі дії все ще можливі. Наприклад, агент може впровадити шкідливий код у локально встановлений пакет, як-от node_modules/prettier. Така зміна може не відображатися в git status, оскільки Git часто ігнорує node_modules. Якщо редактор користувача запускає цю копію Prettier під час збереження, просте збереження файлу може виконати шкідливий код поза пісочницею Codex. Саме тому ми застосовуємо багаторівневий захист: пісочниця обмежує доступ команд, а навчання та узгодження поведінки допомагають моделі використовувати цей доступ відповідно до намірів користувача.

Рекомендації щодо налаштування дозволів пісочниці та їх поєднання з іншими засобами захисту в корпоративному середовищі наведено в Codex security cookbook (Практичний посібник з безпеки Codex)⁠(відкривається у новому вікні).

Проєктування пісочниці

Віртуальні машини й контейнери⁠(відкривається у новому вікні) — два популярні механізми ізоляції, але в пісочниці Codex ми застосовуємо інший підхід. Замість перенесення обчислень в окреме середовище для ізоляції Codex використовує засоби пісочниці кожної платформи, щоб обмежувати команди, які виконуються в наявному середовищі користувача.

Для багатьох розробників ноутбук — це індивідуально налаштоване середовище розробки, яке вони можуть змінювати будь-коли. Відтворення цього середовища в контейнері Docker може потребувати зусиль, а деякі робочі процеси все одно залежать від інструментів, що працюють на хості.

Розгляньмо, наприклад, використання Codex для розробки застосунку iOS на Mac. Якби ви вирішили ізолювати Codex, запустивши його в Docker, він не зміг би запустити набір інструментів збирання для iOS, що складається з нативних виконуваних файлів Mac, ані відкрити симулятор iPhone для виконання коду. У робочому процесі на базі Docker можна було б делегувати збирання й операції симулятора хосту Mac, але вони виконувалися б поза пісочницею контейнера й потребували б власних обмежень. Для Codex ми обираємо простіший шлях: активно розвиваємо ізоляцію засобами конкретної ОС, щоб Codex міг працювати в середовищі, яке найкраще підходить для поточного завдання.

Система harness надає доступ до цих механізмів ізоляції через спільний API для macOS, Windows і Linux. Цей API приймає команду й профіль дозволів. Якщо профіль дозволів передбачає обмежений доступ до мережі, сторона, що викликає API, має надати мережевий проксі для забезпечення цих обмежень:

Python

1
# This is a simplified version of the actual API.
2
def spawn_command_under_sandbox(
3
program_and_args: list[str],
4
cwd: Path,
5
env: dict[str, str],
6
permission_profile: PermissionProfile,
7
network_proxy: NetworkProxy | None,
8
) -> Child:

Ця функція запускає процес у пісочниці й повертає дескриптор Child, за допомогою якого система harness може дочекатися його завершення. Кожен дочірній процес успадковує обмеження пісочниці свого батьківського процесу, тому вони діють у всьому дереві процесів, започаткованому командою, навіть для нащадків, які працюють довше за початковий процес.

Наведена нижче схема показує, як ці компоненти взаємодіють — від конфігурації до виконання команди в пісочниці. У наступних розділах пояснюється кожен етап.

Блок-схема: конфігурація та керовані вимоги визначають профіль дозволів сеансу; система harness Codex запускає команди з обмеженнями пісочниці, специфічними для macOS, Linux або Windows. Дочірні процеси успадковують ці обмеження, а необов’язковий мережевий проксі забезпечує дотримання доменних правил.

Як система harness використовує пісочницю

Як пояснюється в статті Unrolling the Codex Agent Loop (Як працює цикл агента Codex), система harness Codex відповідає за виконання викликів інструментів, які генерує модель. Для завдань програмування найчастіше використовується інструмент оболонки, який виконує команди подібно до того, як користувач виконував би їх в інтерактивній оболонці, наприклад Bash. Тут ми розглянемо одноразовий ⁠(відкривається у новому вікні)інструмент оболонки ⁠(відкривається у новому вікні)exec_command⁠(відкривається у новому вікні), щоб показати, як система harness використовує пісочницю для забезпечення потрібного захисту.

Це спрощений варіант того, як система harness Codex обробляла б виклик інструмента
exec_command без пісочниці:

Python

1
# Illustrative implementation of the exec_command tool call.
2

3
class ExecCommandToolCall:
4
cmd: str
5
workdir: str | None = None
6
shell: str | None = None
7
login: bool = True
8
timeout_ms: int = 10_000
9

10

11
def perform_exec_command(tool_call: ExecCommandToolCall):
12
program_and_args = [
13
tool_call.shell or os.environ.get("SHELL") or "/bin/sh",
14
"-lc" if tool_call.login else "-c",
15
tool_call.cmd,
16
]
17
child = subprocess.Popen(
18
program_and_args,
19
# workdir defaults to the turn's cwd, assumed here to be the process cwd.
20
cwd=Path(tool_call.workdir or ".").absolute(),
21
stdout=subprocess.PIPE,
22
stderr=subprocess.STDOUT,
23
)
24
output, exit_code = collect_output(child, timeout_ms=tool_call.timeout_ms)
25
return {"output": output, "exit_code": exit_code}

Щоб ізолювати команду в пісочниці, система harness замінює виклик subprocess.Popen() на spawn_command_under_sandbox(). Система harness передає профіль дозволів і, за потреби, мережевий проксі:

Python

1
# Honoring the exec_command tool call while enforcing sandbox constraints.
2

3
def perform_exec_command_with_sandboxing(
4
tool_call: ExecCommandToolCall,
5
permission_profile: PermissionProfile,
6
network_proxy: NetworkProxy | None,
7
):
8
# ...build program_and_args as in the previous example...
9
child = spawn_command_under_sandbox(
10
program_and_args=program_and_args,
11
cwd=Path(tool_call.workdir or ".").absolute(),
12
env=os.environ.copy(),
13
permission_profile=permission_profile,
14
network_proxy=network_proxy,
15
)
16
output, exit_code = collect_output(child, timeout_ms=tool_call.timeout_ms)
17
return {"output": output, "exit_code": exit_code}

Інструмент exec_command також дає моделі змогу запитати інші дозволи для окремої команди, але рішення про їх надання ухвалює система harness:

Python

1
class ExecCommandToolCall:
2
# ...command-related fields...
3

4
# Per-command sandbox override. Defaults to "use_default".
5
sandbox_permissions: Literal[
6
"use_default",
7
"with_additional_permissions",
8
"require_escalated",
9
] = "use_default"
10

11
# User-facing approval question; only for "require_escalated".
12
justification: str | None = None
13

14
# Expand network or filesystem access; only for "with_additional_permissions".
15
# AdditionalPermissions supports fine-grained options.
16
additional_permissions: AdditionalPermissions | None = None

Якщо вказано use_default, система harness використовує стандартну конфігурацію пісочниці для поточного ходу. with_additional_permissions запитує розширений доступ у межах пісочниці, а require_escalated — виконання поза нею. Перед виконанням команди система harness оцінює запит відповідно до налаштувань користувача. (Наприклад, Codex може звернутися безпосередньо до користувача або спрямувати запит на автоматичний перегляд⁠(відкривається у новому вікні).) Якщо виконання дозволено, Codex передасть відповідні permission_profile і network_proxy до perform_exec_command_with_sandboxing() разом з аргументами команди з початкового ExecCommandToolCall.

Інструмент оболонки — основний користувач spawn_command_under_sandbox(). Система harness також повторно використовує свою інфраструктуру ізоляції для таких операцій, як читання та зміна локальних файлів. Повторне використання виходить і за межі системи harness: команда codex sandbox дає змогу вбудовувати виконання команд у пісочниці у власні інструменти, як ми побачимо далі. Далі розглянемо, як визначаються профілі дозволів.

Налаштування пісочниці

Іменований профіль дозволів дає змогу повторно використовувати ті самі обмеження файлової системи й мережі в різних проєктах. Власні профілі можна визначити в розділі [permissions] файлу config.toml. Наприклад, нижче визначено профіль dev, який розширює⁠(відкривається у новому вікні) вбудований профіль :workspace:

TOML

1
# Use the dev profile by default.
2
default_permissions = "dev"
3

4
[permissions.dev]
5
# This is displayed when /permissions is run in the Codex CLI.
6
description = "Development with extra read-only protections."
7

8
# A profile can be derived from an existing profile.
9
# Profiles starting with ":" are provided by Codex.
10
extends = ":workspace"
11

12
[permissions.dev.filesystem]
13
"~/build-cache" = "write"
14

15
[permissions.dev.filesystem.":workspace_roots"]
16
".devcontainer" = "read"
17
".vscode" = "read"
18
"**/*.env" = "deny"
19
"secrets" = "deny"

Профіль dev додає доступ для запису до ~/build-cache і накладає додаткові обмеження на файли в робочому просторі. Записи файлової системи можуть надавати доступ лише для читання (read), для читання й запису (write) або повністю блокувати доступ (deny).

Таблиця :workspace_roots дає змогу визначати правила для шляхів відносно кореневих каталогів робочого простору проєкту. За замовчуванням Codex CLI використовує свій робочий каталог як єдиний корінь робочого простору, а настільний застосунок ChatGPT — папки з вихідним кодом проєкту. Codex застосовує кожне правило до кожного кореневого каталогу, тому запис .vscode у профілі dev робить каталог .vscode доступним лише для читання в кожному з них.

Окрім власних правил, dev успадковує такі засоби захисту від :workspace:

TOML

1
[permissions.":workspace".filesystem.":workspace_roots"]
2
".agents" = "read"
3
".aws" = "read"
4
".codex" = "read"
5
".git" = "read"

Мережеві дозволи

Для налаштування мережі в пісочниці Codex є три основні варіанти:

  • Повністю вимкнути доступ до мережі (стандартне налаштування профілю :workspace)

  • Увімкнути повний прямий доступ до мережі (стандартне налаштування профілю :danger-full-access)

  • Обмежити доступ до мережі проксі-сервером, який вирішує, що пропускати, на основі профілю дозволів


Щоб надати
dev прямий доступ до мережі, задайте permissions.dev.network.enabled = true на верхньому рівні файлу config.toml. Це надає повний доступ до мережі, коли мережевий проксі вимкнено.

Щоб обмежити dev певним набором доменів, увімкніть мережевий проксі й налаштуйте його доменні правила:

TOML

1
[permissions.dev.network]
2
enabled = true
3

4
[permissions.dev.network.domains]
5
"*.openai.com" = "allow"
6
# Allow requests to local services by hostname or by IPv4/IPv6 loopback address.
7
"localhost" = "allow"
8
"127.0.0.1" = "allow"
9
"::1" = "allow"
10
"evil.example" = "deny"
11

12
[features]
13
# If neither local config nor managed requirements enable the proxy,
14
# this profile allows direct network access; domain rules are not enforced.
15
network_proxy = true

Доменні правила підтримують точні імена й шаблони із символами підстановки, причому явні заборони мають пріоритет над дозволами. Запити до інших доменів потребують схвалення або блокуються, як описано нижче в розділі Мережевий проксі.

Рівні конфігурації та забезпечення обмежень

Окремі користувачі можуть задавати стандартні налаштування для всіх проєктів і перевизначати їх для конкретного довіреного проєкту. Корпоративним адміністраторам також може знадобитися задати стандартні налаштування для своїх користувачів і обмежити перелік параметрів, які ті можуть змінювати. Codex підтримує обидва сценарії завдяки багаторівневій конфігурації та керованим вимогам.

Як описано в розділі Пріоритет конфігурації,⁠(відкривається у новому вікні) Codex об’єднує налаштування з кількох файлів config.toml. Таблиці об’єднуються рекурсивно, а в разі конфлікту значень перемагає джерело з вищим пріоритетом. Масиви замінюються цілком.

Саме тому профілі дозволів використовують таблиці для шляхів файлової системи й мережевих доменів. Команда може додавати чи перевизначати окремі записи у власній конфігурації та автоматично успадковувати зміни всіх інших записів із базової конфігурації організації:

TOML

1
[permissions.dev.filesystem.":workspace_roots"]
2
".idea" = "read"
3

4
[permissions.dev.network.domains]
5
"example.com" = "allow"

Адміністратори також можуть задавати керовані вимоги⁠(відкривається у новому вікні) через requirements.toml, щоб обмежити доступні користувачам варіанти конфігурації. Ці вимоги можуть надходити з кількох джерел, зокрема системних файлів і хмарної політики. Поширений сценарій — задати allowed_permission_profiles, щоб обмежити набір профілів дозволів, які може вибрати корпоративний користувач. Наприклад, адміністратор може задати такі хмарні вимоги:

TOML

1
default_permissions = ":read-only"
2

3
[allowed_permission_profiles]
4
":read-only" = true
5
":danger-full-access" = false

Хмарні вимоги матимуть пріоритет над системним файлом вимог /etc/codex/requirements.toml, тому запис у цьому файлі не може перевизначити явно задане вище ":danger-full-access" = false. Якщо не задавати :workspace, цей запис зможе надати інший рівень вимог. Профілі, записи яких мають значення false або відсутні в підсумковій об’єднаній таблиці, недоступні.

Такий поділ дає організаціям змогу запроваджувати обов’язкові обмеження, а користувачам — налаштовувати конфігурацію в цих межах. Отримані профілі дозволів може використовувати система harness, або їх можна застосувати безпосередньо до команди, як ми побачимо далі.

Використання команди codex sandbox

Codex CLI надає команду sandbox, яка спрощує виконання довільної команди з профілем дозволів, визначеним у конфігурації Codex. Зазвичай її використовують для перевірки профілю, щоб переконатися, що пісочниця блокує саме ту поведінку, для блокування якої її налаштовано.

Наприклад, наведена нижче команда намагається налаштувати VS Code на запуск шкідливого автоматичного форматувальника під час збереження. Якщо .vscode вже існує, визначений вище профіль dev має заблокувати цей запис, оскільки каталог доступний лише для читання (codex sandbox за замовчуванням вважає cwd коренем робочого простору):

Bash

1
codex sandbox --permission-profile dev -- \
2
bash -c 'cat > .vscode/settings.json' <<'JSON'
3
{
4
"prettier.prettierPath": "./node_modules/evil-prettier",
5
"[typescript]": {
6
"editor.defaultFormatter": "esbenp.prettier-vscode",
7
"editor.formatOnSave": true
8
}
9
}
10
JSON

Справді, у macOS ця операція завершується помилкою:

Plain text

1
bash: .vscode/settings.json: Operation not permitted

Команда codex sandbox робить механізм ізоляції Codex доступним незалежно від сеансу агента. Ви можете використовувати ту саму мову конфігурації та механізми забезпечення обмежень конкретної платформи для команд, які запускають ваші власні інструменти.

Приклад: ізоляція MCP-сервера в пісочниці

Для MCP-сервера зі stdio, налаштованого в config.toml, система harness Codex не намагається ізолювати в пісочниці команду його запуску. Codex не може достовірно визначити, які файли чи мережеві сервіси потрібні цьому серверу, тому застосування стандартного профілю пісочниці може порушити роботу коректної конфігурації.

Наприклад, стандартний спосіб налаштувати MCP-сервер @modelcontextprotocol/server-memory⁠(відкривається у новому вікні) для використання з Codex такий:

TOML

1
[mcp_servers.memory]
2
command = "npx"
3
args = [
4
"-y",
5
"@modelcontextprotocol/server-memory@1.0.0"
6
]
7

8
[mcp_servers.memory.env]
9
MEMORY_FILE_PATH = "~/mcp-data/memory.jsonl"

Оскільки ця команда npx виконується поза пісочницею, вона може записувати файли й надсилати мережеві запити з тими самими правами, що й користувач, який запустив Codex. Це надмірні дозволи. Щоб обмежити її, можна визначити профіль дозволів memory-mcp і запускати початкову команду npx через codex sandbox --permission-profile memory-mcp. Це обмежить місця, де сервер може записувати дані, і заборонить йому доступ до мережі:

TOML

1
[permissions.memory-mcp.filesystem]
2
# Allow broad reads for Node.js/npm dependencies and configuration.
3
":root" = "read"
4
"~/.npm" = "write"
5
"~/mcp-data" = "write"
6

7
[permissions.memory-mcp.network]
8
enabled = false
9

10
[mcp_servers.memory]
11
command = "codex"
12
args = [
13
"sandbox",
14
"--permission-profile",
15
"memory-mcp",
16
"--",
17
"npx",
18
"--offline",
19
"@modelcontextprotocol/server-memory@1.0.0"
20
]
21

22
[mcp_servers.memory.env]
23
MEMORY_FILE_PATH = "~/mcp-data/memory.jsonl"

Перед запуском сервера створіть каталог для його даних і додайте до кешу npm пакет із зафіксованою версією. Це дасть змогу npx --offline запустити сервер із профілем, що вимикає доступ до мережі:

Bash

1
# The sandbox can write to this folder, but it cannot create it.
2
mkdir -p ~/mcp-data
3

4
# Installing the MCP server requires network access.
5
npx -y --package=@modelcontextprotocol/server-memory@1.0.0 -c true

Після кешування пакета Codex може запускати сервер пам’яті без доступу до мережі, дозволяючи запис лише в кеш npm і каталог даних сервера.

Реалізація пісочниці Codex

Реалізація пісочниці перетворює профіль дозволів на обмеження, які забезпечує операційна система. Основна логіка обробки запитів і застосування політик мережевого проксі спільна для всіх трьох основних операційних систем, а його налаштування та інтеграція з пісочницею залежать від ОС. Спершу розглянемо спільний проксі, а потім — реалізації для macOS, Linux і Windows.

Мережевий проксі

Щоб забезпечити мережеві обмеження профілю дозволів, система harness запускає мережевий проксі й налаштовує пісочницю так, щоб дозволити з’єднання з ним і заблокувати прямі з’єднання із зовнішніми хостами. Проксі перевіряє кожен запит за доменними правилами профілю, щоб визначити, чи слід його пересилати.

У репозиторії Codex мережевий проксі реалізовано в пакеті codex-network-proxy,⁠(відкривається у новому вікні) який система harness використовує як бібліотеку, хоча його також можна зібрати як окремий CLI⁠(відкривається у новому вікні). Коли codex-network-proxy ввімкнено, він за замовчуванням запускає і HTTP-проксі, і SOCKS5-проксі. Адреси цих проксі передаються процесу, створеному пісочницею, через змінні середовища. Окрім стандартних змінних середовища, як-от HTTP_PROXY, HTTPS_PROXY і ALL_PROXY, також додається низка загальновідомих змінних середовища для окремих застосунків,⁠(відкривається у новому вікні) наприклад PIP_PROXY. Щоправда, не всі програми враховують ці змінні середовища. Якщо програма намагається встановити пряме з’єднання із зовнішнім хостом, обмеження пісочниці на рівні ОС блокують його, як описано нижче в розділах для окремих платформ.

Мережевий проксі відповідає за застосування мережевих обмежень, визначених у профілі дозволів. Наприклад, наведений раніше профіль dev дозволяє запити до *.openai.com і явно забороняє запити до evil.example. Якщо домен запиту не відповідає жодному правилу дозволу чи заборони, проксі може призупинити запит і передати його системі harness для схвалення. Як і в прикладі з командою оболонки, Codex може звернутися безпосередньо до користувача або спрямувати запит на автоматичний перегляд⁠(відкривається у новому вікні). Отримавши рішення, проксі або пропускає запит далі, або відхиляє його, повертаючи відповідь із помилкою.

Порядок дій тут важливий, адже навіть DNS-запит може спричинити витік інформації, закодованої в імені хоста. Тому проксі визначає адресу запитаного хоста лише після того, як установлено, що доступ дозволено або схвалено. Зверніть увагу: широкі правила із символами підстановки або доступ до DNS-сервісів усе ще можуть уможливити викрадення даних через DNS.

macOS

У macOS Codex використовує Seatbelt⁠(відкривається у новому вікні) — механізм ізоляції Apple, обмеження якого забезпечує ядро. Політики Seatbelt написано мовою Sandbox Profile Language (SBPL), що базується на Scheme й призначена для опису обмежень пісочниці. Codex викликає Seatbelt через команду macOS /usr/bin/sandbox-exec. Як і codex sandbox, вона приймає параметри опису пісочниці, за якими йде команда для виконання:

Bash

1
sandbox-exec -p PROFILE [-Dkey=value]* -- PROG ARGS...

PROFILE — це рядок SBPL із записами, які налаштовують пісочницю. Наприклад, цей фрагмент SBPL робить /dev/null і /dev/zero доступними для читання й запису в межах політики пісочниці:

Scheme

1
(allow file-read* file-test-existence file-write-data
2
(literal "/dev/null")
3
(literal "/dev/zero"))

Коли під час запуску пісочниці вмикається мережевий проксі, до профілю додаються правила на кшталт наведених нижче, щоб обмежити з’єднання відповідними локальними портами:

Scheme

1
; local HTTP proxy launched by Codex
2
(allow network-outbound (remote ip "localhost:3128"))
3

4
; local SOCKS proxy launched by Codex
5
(allow network-outbound (remote ip "localhost:8081"))


Базовий профіль Codex починається з
(deny default), тому вихідні з’єднання залишаються заблокованими, якщо їх явно не дозволено.

Нарешті, SBPL може містити заповнювачі через (param):

Scheme

1
; Pass -DWRITABLE_ROOT_0=/path/to/dir to specify a folder that cannot be removed.
2
(deny file-write-unlink
3
(require-all
4
(literal (param "WRITABLE_ROOT_0"))
5
(vnode-type DIRECTORY)))

Їхні значення задаються параметрами -Dkey=value, переданими до sandbox-exec.

Щоб реалізувати власний API пісочниці, Codex формує список аргументів⁠(відкривається у новому вікні) для sandbox-exec на основі базової політики⁠(відкривається у новому вікні), а потім доповнює її за допомогою permission_profile та іншого контексту, отримуючи повний профіль Seatbelt. Отриманий профіль і супровідні аргументи -D задають обмеження, які забезпечує Seatbelt, а мережевий проксі застосовує додаткові мережеві правила. Коли повний список аргументів готовий, виклик sandbox-exec не становить труднощів.

Складність полягає у формуванні коректного SBPL, оскільки Apple не документує цю мову для сторонніх розробників. Справді, у man sandbox-exec зазначено The sandbox-exec command is DEPRECATED (застарілою також позначено бібліотечну функцію sandbox_init(), описану в man 3 sandbox_init). Попри попередження про застарілість, macOS досі постачається з профілями Seatbelt у /usr/share/sandbox, а стороннє програмне забезпечення, зокрема Google Chrome і Chromium⁠(відкривається у новому вікні), продовжує використовувати Seatbelt. Тож ми плануємо й надалі використовувати Seatbelt в осяжному майбутньому.

Linux

Для створення пісочниці в Linux Codex поєднує bubblewrap⁠(відкривається у новому вікні) (bwrap) — інструмент командного рядка для побудови ізольованих середовищ — і seccomp-bpf⁠(відкривається у новому вікні), механізм ядра Linux для фільтрування системних викликів. Налаштування координує внутрішня допоміжна програма codex-linux-sandbox. Як і sandbox-exec у macOS, вона приймає конфігурацію пісочниці, за якою йде команда для виконання:

Bash

1
codex-linux-sandbox SANDBOX_ARGS... -- PROG ARGS...

Коли потрібна ізоляція файлової системи або маршрутизація через проксі, codex-linux-sandbox викликає bwrap, щоб створити початкове середовище пісочниці. Потім bwrap запускає в ньому codex-linux-sandbox --apply-seccomp-then-exec. Цей другий виклик використовує seccomp-bpf, щоб застосувати додаткові обмеження перед виконанням команди користувача.

Для створення початкового середовища пісочниці Codex використовує bubblewrap, який формує представлення файлової системи в окремому просторі імен монтування відповідно до правил файлової системи з профілю дозволів. Оскільки це основа реалізації пісочниці, Codex постачається з власною копією bwrap на випадок, якщо користувач не встановив свою. Проте він віддає перевагу сумісній інсталяції ⁠(відкривається у новому вікні)bwrap⁠(відкривається у новому вікні) у PATH, якщо така є. На практиці деякі дистрибутиви Linux за замовчуванням вимикають доступ до просторів імен користувачів⁠(відкривається у новому вікні), але роблять виняток для системного bwrap.

Як і sandbox-exec, bwrap приймає конфігурацію пісочниці, за якою йде команда для виконання в ній. Замість спеціальної мови конфігурації, як-от SBPL, bwrap використовує окремі прапорці налаштування. Codex використовує такі параметри для формування представлення файлової системи:

  • --bind — щоб указати файл або каталог, доступний для запису

  • --ro-bind — щоб указати файл або каталог, доступний лише для читання

  • --perms 000 --tmpfs DIR --remount-ro DIR — щоб заборонити доступ до DIR

  • --perms 000 --ro-bind-data FD FILE — щоб заборонити доступ до FILE (де FD — відкритий файловий дескриптор /dev/null)

Щоб застосувати шаблони glob для заборони через ці параметри, Codex розгортає їх у конкретні шляхи перед запуском кожної команди. Нові шляхи, що відповідають шаблонам, не додаються автоматично до обмежень пісочниці цієї команди.

Codex також задає параметри на кшталт --unshare-ipc і --unshare-pid, щоб закрити пісочниці доступ до інших типів ресурсів хоста. Отже, дія bubblewrap не обмежується видимістю файлів.

Під час використання bubblewrap Codex передає --unshare-net щоразу, коли мережу вимкнено або з’єднання мають проходити через мережевий проксі. Це створює новий мережевий простір імен для пісочниці. Потім ми використовуємо seccomp-bpf, щоб додатково обмежити мережеві системні виклики й сімейства сокетів, доступні команді.


Зокрема, ми використовуємо
пакет seccompiler⁠(відкривається у новому вікні), щоб динамічно скомпілювати програму BPF на основі потрібних фільтрів⁠(відкривається у новому вікні) і застосувати її до процесу запуску в пісочниці, щоб обмеження успадковувало все дерево процесів. Тому bwrap запускає не команду користувача, а програму запуску codex-linux-sandbox з її власними аргументами конфігурації, за якими йде команда користувача:

Bash

1
bwrap BWRAP_ARGS... -- \
2
codex-linux-sandbox --apply-seccomp-then-exec CODEX_LINUX_SANDBOX_ARGS... -- \
3
PROG ARGS...

Щоб застосувати фільтри seccomp без підвищених привілеїв, програма запуску встановлює прапорець no_new_privs у Linux⁠(відкривається у новому вікні). Цей прапорець успадковують дочірні процеси. Він не дає їм отримати додаткові привілеї під час виконання іншої програми, наприклад виконуваного файлу з бітом setuid.

Фільтри seccomp залежать від конфігурації мережі. Коли доступ до мережі вимкнено, ми блокуємо низку мережевих системних викликів, як-от connect(2) і bind(2). А коли в пісочниці ввімкнено мережевий проксі, ми дозволяємо IP-сокети, щоб забезпечити доступ до TCP-слухача, створеного codex-linux-sandbox. Водночас за замовчуванням блокуємо створення окремих сокетів домену Unix, оскільки вони можуть ненавмисно відкрити доступ до ресурсів хоста.

Підключення до мережевого проксі

Коли конфігурація пісочниці передбачає використання мережевого проксі, система harness Codex створює один його екземпляр, який можна повторно використовувати для кількох викликів codex-linux-sandbox у межах одного треду Codex. Кожній пісочниці потрібен спосіб дістатися до цього спільного проксі зі свого ізольованого мережевого простору імен. Codex створює TCP-слухач на інтерфейсі loopback у цьому просторі імен і налаштовує процес поза пісочницею так, щоб він приймав з'єднання слухача та ретранслював їх до проксі.

Наведені нижче схеми ілюструють цю конфігурацію для однієї кінцевої точки проксі. На останній схемі показано одне з’єднання через неї. Перед запуском bubblewrap codex-linux-sandbox створює пару сокетів Unix як канал керування та породжує власний дочірній процес. Дочірній процес виконує run_host_bridge() і чекає на отримання файлового дескриптора слухача через цей канал:

Схема: система harness Codex запускає codex-linux-sandbox, який породжує процес ретрансляції, підключений через канал керування на сокеті Unix.

У цьому прикладі батьківський процес використовує exec, щоб замінити свій програмний образ на bwrap. Це налаштовує пісочницю й запускає всередині неї codex-linux-sandbox --apply-seccomp-then-exec, передаючи файловий дескриптор каналу керування:

Схема: bwrap створює мережевий простір імен пісочниці й запускає в ньому codex-linux-sandbox; канал керування на сокеті Unix з’єднує його з процесом ретрансляції поза пісочницею.

У мережевому просторі імен пісочниці другий виклик codex-linux-sandbox створює TCP-слухач на інтерфейсі loopback і передає його файловий дескриптор через сокет. Слухач залишається пов’язаним із мережевим простором імен пісочниці. Завдяки цьому дочірній процес, що залишився зовні, може приймати з’єднання від програм у пісочниці й водночас відкривати з’єднання до проксі в мережевому просторі імен хоста. Після передавання обидва процеси закривають свої дескриптори каналу керування, а процес усередині пісочниці також закриває свою копію слухача.

Коли TCP-слухач готовий, процес усередині пісочниці задає відповідне значення HTTP_PROXY⁠(відкривається у новому вікні) та пов’язаних змінних середовища, щоб вони вказували на цей слухач. Потім він застосовує seccomp, перш ніж створити дочірній процес і виконати команду користувача:

Схема: програма в пісочниці підключається до TCP-слухача на інтерфейсі loopback, а зовнішній процес ретрансляції codex-linux-sandbox пересилає трафік до мережевого проксі Codex.

Процес поза пісочницею тримає слухач відкритим. Для кожного прийнятого з’єднання він відкриває нове з’єднання з налаштованим проксі та передає дані в обох напрямках.

Цей додатковий механізм надає команді власний мережевий простір імен, зокрема окремий інтерфейс loopback. У macOS Seatbelt дозволяє команді підключатися безпосередньо до вказаних портів інтерфейсу loopback хоста. Натомість у Linux команда підключається до слухача у своєму ізольованому просторі імен, а процес поза пісочницею ретранслює ці з’єднання до налаштованого проксі. Передавання дескриптора уможливлює це з’єднання, не відкриваючи команді доступ до мережевого простору імен хоста.

Windows

Раніше цього року ми реалізували пісочницю для Windows і розповіли про нашу роботу над нею. Відтоді Microsoft випустила бібліотеку MXC разом із новими функціями ізоляції процесів в операційній системі Windows. Зараз ми замінюємо наявну пісочницю на нову, що використовує бібліотеку MXC.

Що таке MXC?

MXC (Microsoft eXecution Container) — це система виконання коду в пісочниці⁠(відкривається у новому вікні) від Microsoft, яка підтримує кілька механізмів ізоляції у Windows, Linux і macOS. Codex підтримує пісочницю на базі MXC на сумісних пристроях Windows, використовуючи вбудовану ізоляцію процесів для обмеження команд у наявному середовищі користувача.

Ми переходимо на MXC, щоб підвищити безпеку та зручність використання й водночас усунути кілька недоліків нашої наявної пісочниці для Windows:

  • Потреба в підвищених правах або правах адміністратора для налаштування пісочниці

  • Ресурсомісткі й повільні операції перевірки та встановлення ACL

  • Збереження стану налаштування пісочниці на хост-машині, зокрема:

    • ACL

    • Правил брандмауера

    • Користувачів пісочниці

    • Файлів площини керування

MXC надає схему конфігурації JSON⁠(відкривається у новому вікні). Codex використовує MXC SDK⁠(відкривається у новому вікні), щоб сформувати за цією схемою запит на виконання, який містить команду, робочий каталог, середовище й дозволи. Ці дозволи охоплюють доступ до файлової системи й мережі, а також до ресурсів Windows, як-от робочого стола та буфера обміну.

Перетворення політики на виклик MXC

Для низки механізмів контролю Codex використовує фіксовані налаштування, щоб збалансувати сумісність і безпеку. Він дозволяє читання реєстру й зберігає доступ до Win32k і робочого стола, потрібний PowerShell під час запуску. Доступ до буфера обміну, програмне введення та керування робочим столом і системними налаштуваннями вимкнено. Нарешті, MXC заборонено вдаватися до зміни дозволів файлової системи хоста як запасного варіанта.

Codex перетворює правила файлової системи й мережі з профілю дозволів на конфігурацію MXC. Візьмімо наведений раніше профіль dev і припустімо, що:

  • C:\, D:\ і Z:\ — єдині локальні диски комп’ютера.

  • Кореневий каталог робочого простору та робочий каталог — C:\work\demo.

  • Домашній каталог користувача — D:\Users\dev, тож ~/build-cache відповідає шляху D:\Users\dev\build-cache.

  • Шаблону glob для заборони відповідають лише C:\work\demo\config\dev.env і C:\work\demo\config\prod.env.

Тоді відповідні налаштування MXC міститимуть:

JSON

1
{
2
...
3
"filesystem": {
4
"readwritePaths": [
5
"C:\\work\\demo",
6
"D:\\Users\\dev\\build-cache",
7
...
8
],
9
"readonlyPaths": [
10
"C:\\",
11
"D:\\",
12
"Z:\\",
13
"C:\\work\\demo\\.agents",
14
"C:\\work\\demo\\.aws",
15
"C:\\work\\demo\\.codex",
16
"C:\\work\\demo\\.devcontainer",
17
"C:\\work\\demo\\.git",
18
"C:\\work\\demo\\.vscode",
19
...
20
],
21
"deniedPaths": [
22
"C:\\work\\demo\\config\\dev.env",
23
"C:\\work\\demo\\config\\prod.env",
24
"C:\\work\\demo\\secrets"
25
]
26
},
27
"network": {
28
"egress": {
29
"default": "deny",
30
"allow": [{
31
"to": [
32
{"cidr": "127.0.0.0/8"},
33
{"cidr": "::1/128"}
34
]
35
}]
36
},
37
"ingress": {
38
"default": "deny",
39
"hostLoopback": "allow"
40
}
41
},
42
...
43
}

Доступ до кореневих каталогів дисків

Політика файлової системи MXC за замовчуванням забороняє доступ. Тому Codex додає дозволи лише на читання для кореневих каталогів локальних дисків, щоб забезпечити широкий доступ для читання, передбачений цим профілем. Ці дозволи діють рекурсивно в межах наявних прав користувача в ОС.

Є нюанс: дозволи на запис для кореневих каталогів дисків не діють рекурсивно, тому Codex поширює їх на наявні безпосередні дочірні елементи диска.

Конфлікти дозволів

Конкретніші шляхи мають пріоритет над дозволами для батьківських каталогів, тому C:\work\demo може бути доступним для запису в межах доступного лише для читання C:\, тоді як C:\work\demo\.git залишатиметься доступним лише для читання.

Якщо різні варіанти запису шляху, символічні посилання чи точки з'єднання вказують на той самий шлях, MXC застосовує суворіший дозвіл: заборона має пріоритет над доступом лише для читання, а той — над доступом для читання й запису.

Шаблони glob для заборони

MXC приймає лише конкретні шляхи для заборони, тому перед запуском Codex розгортає шаблони glob у відповідні файли й каталоги. Нові шляхи, що відповідають шаблону glob, не додаються автоматично під час виконання команди.

Доступ до мережі

Доменні правила на кшталт *.openai.com забезпечує описаний раніше спільний мережевий проксі Codex. Codex запускає цей проксі поза пісочницею та передає його адреси команді через ті самі стандартні змінні середовища *_PROXY, про які йшлося раніше. MXC блокує прямі зовнішні з’єднання, але дозволяє з’єднання через інтерфейс loopback хоста, зокрема доступ до проксі. Інші локальні сервіси залишаються доступними.

У macOS, Linux і Windows система harness використовує той самий API пісочниці для запуску команд із профілем дозволів. Реалізації для конкретних платформ виконують налаштування, потрібні для застосування цих обмежень.

Розвиток на основі пісочниці Codex

Написання й виконання коду дає агентам гнучкий спосіб розв’язувати завдання не лише в розробці програмного забезпечення. Пісочниця Codex дає їм змогу використовувати цю можливість у наявному середовищі користувача з чіткими обмеженнями доступу до файлової системи й мережі. Це базовий компонент системи harness, придатний для повторного використання, а команда codex sandbox робить його доступним і для інструментів, які ви створюєте самі.

Оскільки агенти беруть на себе дедалі більше завдань, ми прагнемо зробити ізоляцію в пісочниці практичною для ширшого кола інструментів і середовищ. Для цього потрібно спростити налаштування дозволів і використовувати вдосконалені засоби захисту операційних систем у міру їх появи. Наша мета — розширювати можливості агентів, залишаючи людям контроль над тим, до чого агенти мають доступ.

Автор

OpenAI

Подяки

Особлива подяка Девіду Візену, Чарлі Вімсу, Віяту Бхалодії та Фотісу Хандзісу за внесок у підготовку цієї публікації.