Перейти до основного вмісту
OpenAI

Просування науки та математики з GPT‑5.2

GPT‑5.2 — це наша найпотужніша модель для виконання завдань у сфері технічних наук.

Завантаження…

Однією з наших надій щодо потужного ШІ є те, що він прискорить наукові дослідження на благо всіх, допомагаючи дослідникам знайомитися з більшою кількістю ідей, швидше їх тестувати та перетворювати відкриття на значущі результати. 

Протягом минулого року ми тісно співпрацювали з науковцями у галузях математики, фізики, біології та інформатики, щоб зрозуміти, де штучний інтелект може допомогти, а де над ним ще слід попрацювати. Минулого місяця ми опублікували статтю, в якій було зібрано ранні дослідження з математики, фізики, біології, інформатики, астрономії та матеріалознавства. У цих дослідженнях GPT‑5 суттєво допомагав дослідникам, тобто GPT‑5 уже почав робити внесок у реальну наукову роботу. Із GPT‑5.2 ми бачимо, що ці досягнення стають більш послідовними та надійними.

Покращена продуктивність там, де важлива точність

GPT‑5.2 Pro і GPT‑5.2 Thinking — це наші найпотужніші моделі на сьогодні для виконання завдань у сфері технічних наук.

Обґрунтоване математичне міркування є основою надійності в науковій та технічній роботі. Воно дозволяє моделям дотримуватися багатоступеневої логіки, підтримувати кількісну узгодженість та уникати дрібних помилок, які можуть накопичуватися в реальних аналізах — від симуляцій і статистики до прогнозування та моделювання. Покращення результатів у таких тестах, як FrontierMath, відображають не вузьку навичку, а сильніші загальні міркування та абстрактне мислення — здібності, які безпосередньо застосовуються в наукових робочих процесах, таких як програмування, аналіз даних та створення експериментальних моделей.

Ці можливості також тісно пов'язані з прогресом у напрямку до створення загального інтелекту. Система, яка здатна надійно аргументувати через абстракцію, підтримувати послідовність у довгих ланцюгах думок і узагальнювати в різних доменах, демонструє риси, що є основоположними для AGI — не специфічні для завдань уміння, а широкі, переносимі навички аргументування, які мають значення в науці, інженерії та прийнятті рішень у реальному світі.

На нашу думку, GPT‑5.2 Pro і GPT‑5.2 Thinking є найкращими у світі моделями для допомоги та прискорення роботи науковців. У GPQA Diamond, еталоні запитань та відповідей рівня аспірантури без можливості допомоги Google, GPT‑5.2 Pro досягнула 93,2%; за нею слідує GPT‑5.2 Thinking — 92,4%.

У GPQA Diamond(відкривається у новому вікні) моделі відповідають на запитання з фізики, хімії та біології з вибором варіантів відповідей. Жодних інструментів не було увімкнено, зусилля міркування встановлено на максимум.

У FrontierMath (рівні 1–3), оцінці експертного рівня з математики, GPT‑5.2 Thinking встановила новий стандарт, розв'язавши 40,3% завдань.

У FrontierMath(відкривається у новому вікні) моделі розв'язують задачі з математики експертного рівня. Було увімкнено інструмент на Python, зусилля міркування встановлено на максимум.

Розбір прикладу

GPT‑5.2 is not only strong at graduate-level science problems. We now regularly see our frontier models contributing solutions to previously unsolved—and increasingly subtle—questions in mathematics and the sciences.

In this case study, we describe how GPT‑5.2 Pro helped resolve an open research problem in statistical learning theory, documented in a new paper, On Learning-Curve Monotonicity for Maximum Likelihood Estimators(відкривається у новому вікні).

The question (“If you collect more data, do your results reliably get better?”) shows up any time you fit a model from data. You can draw a learning curve that tracks average error as you add more examples. In the best case, the curve is monotone. More data means less error, every step of the way. That is the behavior people hope for, and often assume.

But over the last few years, researchers have learned that this intuition can fail. A line of work kicked off by an open problem posed at the Conference on Learning Theory (COLT) in 2019 by Viering, Mey, and Loog showed that the answer is often no. Even very simple, well-behaved toy setups can have non-monotonic learning curves, where adding data increases expected error. That surprise triggered a wave of follow-up papers. They expanded the list of settings where these reversals happen and proposed increasingly elaborate methods designed to restore monotone behavior.

Still, one of the most basic cases remained unresolved. What happens in the cleanest textbook situation, where the statistical model is actually correct and the data follow the familiar bell curve pattern, with a known mean but unknown standard deviation? Researchers already knew that small changes to this setup could break monotonic behavior. But the answer remained unknown in this core case.

Our new paper demonstrates that in this clean setting, intuition prevails: learning is predictably improved by more data, rather than behaving in surprising or unstable ways. What makes this paper unusual is how the proof was obtained. The authors did not work out a strategy and then ask the model to fill in steps. They did not provide intermediate arguments or a proof outline. Instead, they asked GPT‑5.2 Pro to solve the open problem directly, and then carefully verified the proof, including review and validation by external subject-matter experts.

The authors then asked simple follow-up questions to see how far the idea could go. GPT‑5.2 Pro extended the result beyond the original problem to higher dimensional settings and other common statistical models. Throughout, the human role stayed focused on verification and clear writing, rather than supplying mathematical scaffolding.

Наші перспективи

Цей результат пропонує корисний напрямок для того, як системи штучного інтелекту можуть підтримувати наукові дослідження, особливо в галузях з аксіоматичними теоретичними основами, таких як математика та теоретична інформатика. У таких умовах передові моделі можуть допомогти ознайомитися з доказами, перевірити гіпотези та виявити зв'язки, для виявлення яких в іншому випадку знадобилися б значні людські зусилля.

У той же час ці системи не є незалежними дослідниками. Надважливими лишаються експертне судження, перевірка та розуміння предметної області. Навіть дуже потужні моделі можуть робити помилки або покладатися на непідтверджені припущення. Тим не менш, вони здатні створювати детальні, структуровані аргументи, які заслуговують на ретельне вивчення та доопрацювання людиною. Систематичний прогрес у сфері штучного інтелекту залежить від робочих процесів, які постійно забезпечують валідацію, прозорість та співпрацю.

Розглянутий у якості прикладу результат ілюструє новий спосіб дослідницької практики. Такі моделі як GPT‑5.2 можуть бути інструментами для підтримки математичного міркування та прискорення ранніх етапів дослідження, тоді як відповідальність за правильність, інтерпретацію та контекст залишається за дослідниками-людьми. При обережному використанні такі системи можуть допомогти оптимізувати значні аспекти теоретичної роботи, не витісняючи центральну роль людського судження в наукових дослідженнях.